Висадити в Ірпені 10 тисяч дерев. Саме з такою ініціативою виступають ірпінські «зеленбудівці», очолювані Ольгою Олійнич. І це при тому, що у місті зафіксована рекордна кількість реконструйованих та збудованих парків і скверів, - аж 20. Кожен з них має свою унікальну історію і наповнений глибокою символікою. Одинадцять об’єктів створено всього за два роки – з 2014 по 2016. В інших парках і скверах благоустрій триває. Увійшовши у Книгу рекордів України, Ірпінь по праву здобув титул міста парків. Напевно, наше місто є рекордсменом й з кількості клумб та газонів.
Але ж за красою треба доглядати і ця непроста турбота потребує чималих зусиль КП «Ірпіньзеленбуду», на плечах якого – незайве нагадаємо – такі об’єкти:
1. Парк «Центральний»
2. Сквер «Пушкінський»
4. Сквер «Дитячий»
6. Сквер ім. Володимира Сидорука
7. Історичний центр (вулиця Шевченка)
9. Парк ім. Заріфи Алієвої
10. Парк ім. Володимира Правика
11. Парк «Дубки»
12. Сквер Миру
13. Алея Героїв
14. Парк дерев’яних скульптур «Покровський»
17. Парк «Стадіон «Чемпіон».
18. Зелена зона на території дитячої поліклініки
19. Сквер Слави
20. Парк Будинку письменників
«Зеленбудівці» також доглядають за великою кількістю клумб і газонів в різних частинах міста, їх загальна площа відповідно складає 154 тис. кв. м та 427 тис. кв. м. Торік однорічних квітів було висаджено близько 11 тис., а цибулин тюльпанів - близько 22 тис. 1820 кущів прикрасили місто. А от дерев висаджують мало.
На початках КП «Ірпіньзеленбуду» було передано близько 26 га парків і ця цифра невпинно зростає. В коло турбот додалася центральна площа й повністю вулиця Шевченка, сквер Слави. Також додалася реконструювана зона біля залізничного вокзалу. А ще з’явилася велика клумба на Єврокільці (перехрестя вулиць Личака, Центральна, Гагаріна та Гуцала) - там висаджено 250 штук кущів барбарису і сотні квітів.
Готуються документи про передачу на баланс КП «Зеленбуд» парку письменників (приблизно шість гектарів).
Скільки працівників за цією красою доглядає?
Загалом небагато – трішки за півсотню. Дві людини, наприклад, доглядають парк «Покровський» і алею Героїв. Чотири людини опікуються парком імені Правика. Чотири-п’ять працівників доглядають парк «Дубки». По одному працівникові доглядають за сквером Миру та парком імені Сидорука. Великий парк «Центральний» доглядають п’ять працівників. І так далі.
Бригада у складі водія автогідропідіймача і двох працівників займається видаленням аварійних сухостійних дерев.
Дехто закидає: а навіщо нам так багато парків? Хоча за європейськими мірками їх не так вже і багато… До речі, в європейських країнах парки та сквери одноманітні: дерева та газони, а у нас – мистецькі витвори…
Заступник директора КП «Ірпіньзеленбуд» Олена Севастьянова зауважує: «Людина приходить в парк відпочивати душею. І кожен вибирає для себе свій парк. Одним дуже подобається парк «Покровський» з розмаїттям казкових дерев’яних скульптур. Іншим до вподоби парк «Дубки» - саме дубами, люди до них притуляються, обнімають - заряджаються. Особисто мені найбільше подобається парк «Центральний», напевно, своїм простором, могутніми соснами, вигадливими доріжками, озерцем.
Казати: «Нащо нам стільки парків?», це як дорікати: «Нащо стільки книг?». Авжеж, можна все життя мати одну книжку і бути «печерною» людиною з вузьким світоглядом. Людина, яка таке каже, викликає просто подив. Нащо різноманіття живої природи? Отож, що більше у нас парків, то ми багатші духовно.
Як на мене, парки об’єднують громаду. Пригадую, коли я навчалася в школі і траплялися якісь свята, то не було в Ірпені куди піти. Тож їхали до Києва – десь погуляти парками, розважитися, в музей якийсь сходити, в кіно. А в Ірпені не було куди сходити. Та в останні роки, дивіться, в Ірпені можна насолоджуватися святом, у парках відбуваються концерти, фестивалі, вернісажі, виставки, флеш-моби, змагання. Люди у вихідні дні виходять із домівок до парків і знаходять для себе певні розваги, певний відпочинок. Люди спілкуються, відриваються від своїх буденних справ, і це об’єднує громаду».
На подейкування, що в парках замало дерев, вони надто наскрізні, парки продивляються від паркана до паркана, Олена Севастьянова реагує наступним чином. Для того, щоб дерево росло і розвивалося, йому теж потрібен простір. На місці парків були занедбані захаращені зони, де кущі спліталися, дерева тулилися одне до одного. Коли вони помирали, то залишалися стояти, бо сусіди їх тримали. Це великою мірою не живий ліс, а мертвий. Парки повинні дихати, потрібні повітря і сонце. Мусить бути простір, для того, щоб дерево розправило свої плечі і повноцінно росло.
Що ж то за біда – вмирають повсюдно сосни?
«Зеленбудівці» нещодавно їздили в розсадник вибирати саджанці. Тамтешні фахівці теж розбиралися, чому сосни гинуть. Експертні установи відповіді давали. Основні причини загибелі сосон полягають у зміні клімату і пониженні рівня ґрунтових вод. У сосон специфічна поверхнева коренева система. Вони стоять на піску і їхні корені мають вузли, якими сосни дихають. Але ж і вода до коренів має доходити, а ґрунтові води пішли вниз – сосни сохнуть.
Фахівці зауважують: хвою сосен шалено атакує шкідник - сосновий пильщик (до інших дерев він байдужий). Сосни хворіють і вимирають «клаптями» по 10-15 шт., отже, сосновий пильщик розповсюджується. Отака біда. Спеціалісти з Білоцерківського аграрного університету радять: замінюйте хвойні дерева на листяні. Ірпінські «зеленбудівці» не дуже хочуть цього робити, бо ж сосна - це візитка Ірпеня. Розшукують інші породи сосни, які стійкіші до шкідників. На жаль, і на ялини нападає хвороба, що як іржа йде по деревах.
А сосни у нас ще вимирають тому, що колись висаджувалися одночасно, тож і помирають майже одночасно. До речі, в місті дерево старіє набагато швидше, вікова межа сосни – 60 років.
От і придивлялися «зеленбудівці» в розсаднику до ялини східної і сосни звичайної, яка відрізняється від нашої голубим забарвленням і тим, що менше піддається пильщику, витриваліша.
Втім, без альтернативи не обійтися - доведеться висаджувати листяні породи дерев. Олена Севастьянова зауважує, що в наших умовах добре ростуть дуб червоний, клен і липа – напрочуд красиві дерева. У деяких парках добре прижилися катальпи (листя схожі на бузкові, а квіти - на каштан, але набагато більші) і платани (листя схожі на кленові). Це красиві невибагливі дерева.
Загалом, кожен парк потребує своїх дерев. Парк «Дубки» – дубів, парк «Центральний» – сосон, письменницький парк – яворів (там достатньо вологи). Горіх ведмежий (ліщина) сприяв би нашим білочкам доброю поживою. Кожен парк має нас чимось приваблювати неповторним.
У цьому році «зеленбудівці» ще садитимуть платани, катальпи, зокрема в парку імені Сидорука, по вул. Северинівській.
Загалом визріла в душах «зеленбудівців» конкретна мета, в злеліяна рожевою мрією: «Якби нам додали мільйон, то ми б засадили весь Ірпінь деревами!». Директор КП «Ірпіньзеленбуд» Ольга Олійнич каже: «Хочемо вийти з пропозицією до міської влади, до депутатського корпусу - висадити якомога більше дерев, хоча б десять тисяч! І щоб до цього долучилося все місто, кожен житель. Пропонуємо акцію «Посади дерево».
Неодноразово цю ідею проголошував депутат міськради Максим Плешко. Добра велика справа довкола себе об’єднує людей, більше того, робить людину людиною. Якщо ми дбаємо про себе, то мусимо подбати про те, що довкола нас. Як було б добре, щоб ця ідея реалізувалася у нашому місті. Ірпінці тоді будуть першопрохідцями, всі подивляться, і так само робитимуть.
Володимир КОСКІН