14 березня Кабінет Міністрів України ввів монетизацію пільг на проїзд усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах.
Рішення уряду України монетизувати пільги на проїзд усіма видами громадського транспорту позбавлять перевізників значної частини виручки, яку ті отримували не завжди обґрунтовано.
Про це в ефірі ObozTV заявив економічний аналітик Борис Кушнірук .
"У нас є люди, які живуть у місті. Хтось користується громадським транспортам, а хтось практично не користується. І чим старше люди, тим вони рідше кудись їздять. Формально на них виділяється за певним нормативом ця форма допомоги, яка йде не їм, а перевізникам. Хоча ніхто не може сказати, скільки у вас цих людей їздило", - наголосив експерт.
За його словами, те саме стосується і сільських жителів.
"На них формально є ця форма допомоги, але вони скористатися нею не можуть. У результаті, вони теж не отримують цю форму соціальної допомоги, яка передбачена для цих верств населення", - зазначив Кушнірук.
Також економіст вважає, що компенсувати цю соцдопомогу можна різними способами.
"Спочатку потрібно зрозуміти, кому взагалі ви цю допомогу даєте, а потім визначаєте, в якій формі. Якщо йдеться про проїзд у громадському транспорті, то можна, щоб людина отримувала в грошовій формі доплату. Можна в інший спосіб, коли людині потрібна разова поїздка, а іншій потрібна на місяць. Можливо, в цьому випадку, щоб була можливість купити місячний абонемент або з кількістю поїздок. І в тому випадку, якщо людина заощадить, видати потім грошима", - підсумував він.
Як було раніше
До 2017 року проїзд пільговикам компенсувався із державного бюджету. У 2016 році на оплату проїзду одного пільговика були виділені лише 47 гривень на рік, все інше виплачувалося перевізниками зі "своєї кишені".
Після децентралізації це право передали місцевим органам влади. Однак для більшості місцевих бюджетів – це непосильний фінансовий тягар, адже компенсувати такі витрати вкрай складно через незавершений процес децентралізації.
Часто перевізники скаржилися на невідповідність бюджетних компенсацій фактично наданих послуг перевізниками кожної області.