Будинок творчості письменників оповитий не тільки бувальщинами, має і свою легенду. Повідають, що ірпінську дачу київський капіталіст – дріжджовий фабрикант й нотодрукар Іван Чоколов побудував для коханки-балерини.
Після революції майно капіталіста націоналізувати, і дача в Ірпені «перейшла до рук» київських профспілок. Нібито після «розлуки» з коханцем балерина покінчила життя самогубством – повісилась на другому поверсі дачі. Її примара блукала будиночком. Примари в білому «позбулися» аж 1993 року, коли горище згоріло.
Подейкують, що Оксана Забужко і Олександр Ірванець до ранку обчитували одне одного віршами, пригублювали вино, підкидаючи у камін дрова, врешті, загорілася сажа… Будинок, на щастя, порятували. Якби не працівники з меблевої фабрики навпроти через дорогу, то сталася б велика біда, саме вони викликали пожежників і долучилися до гасіння. Дах металевий – і не видно було, що горище горить. Дим з каміну виходить у велику витяжну трубу. Восени і взимку завжди протоплювали, письменники любили біля багаття збиратися. Тоді, як завжди, димок крутився, і через його наявність у приміщенні, ніхто не міг усвідомити, що дах вже розпечений до такого стану, що метал став рудим від температури. І коли вже почало рвати метал, збагнули, що горить дім…
За матеріалами книги «Хохми і шрами.
Скарбничка пригод і містифікацій»
Володимира Коскіна