До 1993 року в шпилястому корпусі Ірпінського Будинку письменників з'являвся привид балерини. Сам легендарний будинок на початку 20 століття збудував київський олігарх Чоколов для зустрічей зі своєю коханкою – примою балету. Вона чекала, що він покине сім’ю заради неї. Але не дочекалась і повісилась на горищі. Чоколов морально вже не зміг там бувати, а продавати не хотів, тому переписав будинок на київську спілку письменників.
Холодного вечора на початку 1990-х Оксана Забужко та Олександр Ірванець під вино і камін зачитували одне одного віршами. Дрова підкидали до нестями. Врешті, на шпилястій будівлі згорів дах. Те саме горище, де повісилась балерина. Після того білу примару в будинку більше ніхто не бачив.
Це одна з історій велоекскурсії Ірпенем, яку червневої неділі я проводив для всіх охочих. Прокат «100 КОЛІС» організував для всіх бажаючих легкий велопробіг парками Ірпеня ще й велосипеди надав безкоштовно. Маршрут пролягав від парку «Дубки» до парку Будинку письменників.
У парку Володимира Правика ми дізналися, як молодий пожежник-капітан з Ірпеня в ніч аварії на ЧАЕС не думав про дози і робив свою роботу, рятуючи нас із вами. Про історію будівництва й особливості парку, який названий на його честь.
Про 12 школу та ІЛІТ-й комунальний ліцей. Про особливості формування архітектурного ансамблю Центральної площі, віденські ліхтарі, штучний піщаник і Леніна, якого вкрали. Так! Чотириметрового бронзового Ілліча в Ірпені під час Майдану повалили не просто так. Його вкрали за допомогою крану. 5 тон бронзи як не як. Міліція шукала...
Була в нас 3-хвилинна лекція про Шевченка, який був телевізором 19-го століття для українців.
Далі їхали реконструйованою Підгірною, новою велодоріжкою. Зупинились біля історичного залізничного мосту. А ви знаєте, що там між шпалами живуть птахи? Я сам не знав донедавна. Подивилися на роботи по новій набережній. Розказав про місток Незнайки. Герої дитячої книги жили у Квітковому місті і ходили через річку в ліс по гриби, писав ірпінчанин Носов, письменник і мультиплікатор. Родина Носових жила поруч з вулицею Квітковою в Ірпені. А через річку Ірпінь він малим ходив по гриби в Біличанський ліс...
Найдовше затрималась наша екскурсія у парку Письменників. Ще малолюдному і, без сумніву, унікальному парку Ірпеня з його салатовою травою, дитячими і водночас філософськими дерев’яними скульптурами. Ну, звісно, подивилися і сталінський ампір старої частини Будинку письменників, згадану дачу Чоколова, заглянули на пляж.
А далі через нову автостанцію і торговий ряд, де можна освіжитись і перекусити, через нову площу Антонова пірнули у перехід, вигулькнули на площі і повз базар і Правика повернулися в Дубки.
На все разом дві години динаміки, вітерцю, легкої інформації, розваги і сміху. Дякую усім, хто був зі мною. Перша велоекскурсія Ірпенем вдалася!