За часів радянської влади імена побратимів Орлика намагалися втоптати в багно й стерти з людської пам’яті. Та забракло часу, бо в Гостомелі досі пам’ятають отамана Орлика.
Ким же був гостомельський отаман Орлик, який не один рік наганяв жаху на більшовицьких загарбників Київщини?
Орлик був одним із керівників українських партизанів на Київщині. Його справжнє ім`я Федір Петрович Артеменко. Він народився в Гостомелі 23 грудня 1896 року в селянській родині. Його батько помер незабаром після народження сина. Мати вийшла заміж вдруге.
Федір з юних літ показав себе особистістю. Самостійно заробляв по три карбованці щомісяця у компанії з продажу американських грамофонів.
Коли Директорія і головний отаман Симон Петлюра почали створювати українську армію, поручник Артеменко вступив до її лав, щоб боротися за незалежність України. Федір перебував на посадах начальника штабу гарнізону у Фастові і Козятині. Воював в українській армії протягом 1919 року. Але звалив Артеменка тиф.
Наприкінці 1919 року загриміло ім`я отамана Орлика.
За спогадами очевидців, Орлик був білявий, середнього зросту,непогано грав на гітарі і співав приємним баритоном українські пісні.
Перипетії боротьби українських партизанів можуть стати сюжетом пригодницького роману.
У ніч з 12 на 13 вересня 1921 року загін Орлика в кількості 30 чоловік вчинив наліт на село Бабинці. Було вбито співробітника політбюро по боротьбі з бандитизмом Тимошенка, сильно побито міліціонера Рожитховського і секретаря сільради.
24 вересня Орлик вчинив наліт на Клавдієве. З касси 3-ї будівельної дільниці партизани забрали 29 мільйонів і 700 тисяч карбованців, а також друкарську машинку. Отаман Орлик залишив розписку завзяті гроші і машинку.
Червоноармійці влаштували облаву на болоті біля села Мірча, де, за даними розвідки, повинен був переховуватися загін Орлика. Однак там партизанів не виявили. А в цей час українські партизани в Гостомелі вбили таємного агента ЧК Назара Свіщенка.
8 листопада відповідач із села Качали Леонтій Малько був посланий загоном червоноармійців на розвідку в село Мірчу. По дорозі його зустріли вершники з червоними бантами і зірками. Почали розпитувати. Малько,думаючи, що це червоні, розповів про своє завдання. Але то були партизани загону Орлика. Вони побили Малька, відвели його в Мірчу і розстріляли на очах у селян.
За це червоні розстріляли з числа відповідачів Мірчі Якима і Миколу Шпаків.
У ніч з 14 на 15 листопада в селі Бабинці ночувало 25 червоних кавалеристів і троє міліціонерів. Несподівано налетів загін Орлика, в якому нараховувалося 20 чоловік. Сім червоних було вбито, інші розбіглися. З українських партизанів загинув лише один.
26 лютого 1922 р. колегія Київської губЧК у складі голови Лівшица, начальника секретно-оперативного відділу Кравченка, начальника адміністративно-організаційного відділу Вальтера, завідуючого губюстом Михайлика, представника губкоматів Реута, т.в.о. секретаря Міхневського виніс вирок: Орлика, Смутенка, Федора Ногу розстріляти.
Так, в 25 років завершився шлях Орлика — отамана Київщини.
Читайте також: Штепсель і Тарапунька обкатували свої програми в Ірпені.