Олександр Маркушин відверто про особисте

Щоб більше дізнатися про людину, варто зазирнути у її дитинство. Саме так ми і зробили, розпитавши Олександра Маркушина про родину, дитинство, друзів. Ми більше звикли бачити його у кабінеті, під час нарад з комунальними службами чи виїздів на будівництва. Але відкриємо вам секрет – чиновники теж люди. Давайте ж подивимося, яким він був у дитинстві, який він син, чоловік та батько. Відверто про роботу, хобі та любов першого заступника ірпінського міського голови у нашому ексклюзивному інтерв’ю.

− Олександре Григоровичу, чи вважаєте Ви себе успішною людиною у професійній діяльності та особистому житті?

– Напевно, так. Але оцінювати мою професійну успішність мають люди, з якими я працював і працюю. Раніше – це співробітники «Ірпіньводоканалу». А от оцінку моїй роботі у міській раді люди зроблять восени на виборах. Щодо особистого життя, то я ним повністю задоволений і вважаю себе успішним чоловіком: у мене є чудовий син, батьки, дружина. Я маю надійну команду і на роботі, і вдома. Тому все класно!

Син, батьки, дружина – мій успіх в особистому житті

– Як Ви ставитеся до критики: робочої та особистої?

– Робоча й особиста критика – це нормально. Вона підштовхує до розвитку, змушує виходити із зони комфорту заради результату. Але не люблю критику, яка є проплаченою, необґрунтованою і неправдивою. Критика має бути конструктивною, в інших випадках я її просто не сприймаю і не реагую.

– Чиїм прикладом надихаєтеся? Хто для вас є взірцем у роботі та в житті?

– Для мене взірцем і прикладом є мій батько. Він з дитинства вчив мене буди чесним, справедливим, працьовитим і сам показував приклад.

– Яким Ви були у дитинстві? Чи часто отримували покарання від батьків? Яка сформована в дитинстві риса найбільше знадобилася у житті?

– У дошкільному віці я був досить слухняною та покладистою дитиною. Чим більше я дорослішав, тим більше проявлявся мій характер. У дитинстві я був непосидючим, тому напевно і зараз перекладати папери у кабінеті мені складно – я звик бути в русі. Тому часто виїжджаю на робочі наради, інспекції та зустрічі у місті. У школі я не був ботаніком, частенько бувало і дисципліну порушував (сміється), проте школу закінчив без трійок.

Але в дитинстві я не лише вчився, хуліганив та гуляв, а й працював. Моя родина була не заможною, батьки перебудовували старий будинок і, перш ніж піти гуляти, я мав виконати певну роботу. Наприклад, відчистити від старого цементу цеглу, яку привозив батько. І якщо я не встигав, мені допомагали друзі. Я дуже люблю і поважаю своїх батьків, вдячний їм за моє виховання – тато пояснював усе так, що не послухатися було неможливо. А ще він показував власний приклад порядності та працьовитості. Тому в дитинстві я навчився бути відповідальним та багато працювати – цим живу і зараз, не боюся складнощів. Є проблема – треба вирішувати, а не опускати руки.

– Який найяскравіший Ваш спогад з дитинства.

– Найбільше запам’яталося, як батько вчив мене їздити спочатку на мотоциклі, а згодом –на автомобілі. Мені це дуже подобалося. З 6 років розпочалося моє навчання їзді на мотоциклі – батько дозволив мені триматися за кермо. У 14 років я вже вмів кермувати машиною.

– Ким мріяли бути у дитинстві?

– Космонавтом я точно не мріяв бути. Мій батько був пожежником і був період, коли я хотів бути як батько – пожежником. Але десь у 3–4-му класі моя шкільна вчителька сказала: «Він буде директором заводу». Її слова виявилися майже пророчими.

– Коли заробили перші власні гроші, що це була за робота?

– Свої перші гроші я заробляв ще у 10 років – з друзями здавав скляні пляшки і макулатуру. Це були непогані гроші, як для дитини. За ці кошти ми купували солодощі.

– Олександр Маркушин батько – це суровий і вимогливий вчитель чи друг? Що вважаєте найголовнішим у вихованні власного сина?

– Найголовніші риси, які я маю показати синові, – це самостійність, відповідальність, повага до людей. Я можу бути добрим і хорошим батьком, а можу бути суворим і вимогливим. Переконаний, що з раннього віку важливо навчитися бути відповідальним і дисциплінованим. Ці якості допомагають досягти успіху в житті.

– Ідеальна жінка для вас – це…

– Для мене ідеальна жінка – це моя дружина. Вона кохана, друг і підтримка у складних обставинах. Вдячний за те, що вона поряд.

– Відпочинок у вільний час – пасивний чи активний?

– Однозначно, активний. На одному місці сидіти не можу. Люблю риболовлю, подорожі, полювання, грати у футбол.

– Ваше ставлення до спорту.

– Я з дитинства граю у футбол. Закінчив Ірпінську ДЮСШ, секцію футболу. Зараз, на жаль, не вистачає часу. Але якщо є нагода та час, завжди готовий зіграти у футбол.

– Найулюбленіше місце в Ірпені.

– Моє улюблене місце в Ірпені пов’язане з дитинством – це кар’єр на БКЗ. Я там з друзями часто купався і ловив рибу.

– Що на Вашу думку є родзинкою Ірпеня?

– Мабуть, я не скажу нічого нового. Родзинка Ірпеня – це Центральна площа і наші парки.

– Чи є у Вас мрія, яку б ви хотіли втілити саме в Ірпені?

– Мешканці Ірпеня бачать, як змінилося місто за останні роки. Зокрема, відкрито багато затишних парків. До речі, багато з цих територій таким чином були збережені від забудов. Ми продовжуємо будувати та ремонтувати дороги, прокладати тротуари, замінювати комунікації, закуповувати потужне обладнання для наших комунальних підприємств, будувати дитячі садочки. В Ірпені вже багато зроблено у плані розвитку, це знають усі. Зараз ми разом з командою реалізовуємо масштабні проєкти. Наприклад, будуємо сучасний медичний центр на вулиці Соборній, поряд з поліклінікою. Щодо мрій… Я вже звик робити з мрій чіткі плани. Тому наш спільний з командою план – продовжити розвиток нашого міста, розвивати медичну, освітню та комунальні сфери. Саме тому я й планую брати участь у місцевих виборах цього року – щоб продовжувати створювати в Ірпені європейське місто, в якому хочеться жити, рости і любити.

Підписуйтесь на нас у Фейсбук, Інстаграм, Телеграм та YouTube, щоб не пропустити цікавих та актуальних новин Ірпеня та регіону!