Максим Плешко: звітую за 5 років роботи

Для мене Україна починається з вулиці, на якій я живу… З майданчика, зупинки і парку поруч… З двору, району і міста в цілому. З дитинства я намагався змінити світ навколо − організовував суботники, писав звернення, мітингував, вимагав.

Та одного разу на площі під час Майдану зрозумів, досить писати петиції, просити чи вимагати щось у влади. Треба йти у владу, отримувати повноваження і змінювати світ навколо. Якщо у владі більшість буде з такими поглядами, то все можна змінити на краще.

Так сталося в Ірпені. І результат цього дуже помітний на фоні інших населених пунктів країни. Ми живемо в чистому, затишному, яскравому місті. Так, тут є ще не вирішені проблеми. Але загалом, Ірпінь − це феномен успішного міста в Україні. І я маю честь, разом із сотнями інших людей, бути автором цього успіху.

Після Майдану я отримав пропозицію приєднатися до команди «Нові обличчя» Володимира Карплюка.

У 2015 році був обраний депутатом міської ради від нашого мікрорайону. Тоді тут усе було не так − на вулиці Лісовій і Українській не було асфальту і тротуарів, не було їх на Пушкінській, не було світлофорів, зупинок, парку «Центральний» та скверу «Пушкінський» і ще багато чого теж не було.

Про історію появи цього всього, проблеми округу і шляхи їх вирішення читайте далі.

У 2012 році моя сім’я переїхала в Ірпінь. Це було наше перше житло. Ми купили маленьку квартирку на вулиці Лісова. Тоді вона ще не була вулицею, а просто ґрунтовкою між соснами, де будувалося кілька будинків.

Згодом будинків стало багато і вони заселились такими ж молодими сім’ями – життя завирувало, у дворі забігали діти.

З дитинства я був організатором, старостою класу і подібне. Якщо мені щось хотілося зробити або змінити, я не нарікав. А просто збирав однодумців і ми це робили.

У 2012–2013 роках Ірпінь як і зараз активно забудовувався, однак тоді не було в місті жодного облаштованого парку, громадського туалету та навіть світлофору. Не кажучи вже про сучасні спортмайданчики біля шкіл. А замість тротуарів були лише піщані узбіччя.

Вулиця Лісова не знала асфальту, як і сусідні провулки. Вулиця Чехова була розламана. На місці сучасного парку «Центральний» був масив лісу обгороджений бетонним парканом, де з дерев стирчали використані шприци, а всю територію збиралися тотально забудувати «впливові люди».

Я чітко розумів: потрібно включаюся в процес і разом із людьми наводити лад у нашому мікрорайоні. Ніхто крім нас не зробить тут безпечний і затишний простір для нас і наших дітей.

Так почалися суботники, громадська організація, увага телеканалів, боротьба і перемога за людські тарифи для цокольних квартир та багато іншого.

Після Майдану 2014 року революція докотилася і до Ірпеня. Мера міста, який представляв стару владу, було усунуто.

Ще на Майдані я зрозумів для себе: досить бути активістом, досить ходити вимагати чи просити щось у влади. Треба ставати владою, отримувати повноваження і робити правильні речі для України і громади.

Тоді я отримав пропозицію приєднатися до команди молодого політика і підприємця Володимира Карплюка, який очолював партію з дуже актуальною назвою «Нові обличчя».

До того про Карплюка у ЗМІ я прочитав дуже багато негативного, тому довго вагався. Але провівши з його командою кілька суботників і культурних акцій, побачив наскільки реальність відрізняється від того, що про нього писали.

Команда Володимира Карплюка – це люди, які мало говорять, але багато і швидко все роблять. І розуміють один-одного практично з одного погляду.

Оця дієвість і рішучість мене і купила.

Коли в ході позачергових виборів 2014 року Володимир Карплюк став мером Ірпеня, я пішов працювати заступником міського голови – керівником апарату міськради.

У місті один за одним як гриби почали з’являтися нові парки. Як виявилося, в Ірпені є гроші і на ремонти доріг, і на прокладання тротуарів. Місто почало змінюватися на очах – просто перестали красти і почали ефективно господарювати.

Уже тоді було заасфальтовано вулицю Лісову і зроблено капітальний ремонт вулиці Чехова від Української до Університетської з прокладанням тротуарів.

Далі на місцевих виборах 2015-го я балотувався до міської ради від партії «Нові обличчя» і виграв вибори на окрузі. Увесь мій двір, вся моя вулиця, люди з якими ми проводили суботники, смажили шашлики і колядували – всі підтримали мене на виборах. І я дякую за цю довіру.

Найбільшим досягненням для нашого округу за цю каденцію я вважаю появу на вулиці Університетська парку «Центральний». Я неодноразово розповідав про те, що вся територія була в оренді у впливових людей із Києва під будівництво. Ми збирали актив району, писали не одну петицію на тему, щоб зробили хоча б на частині території парк. І ця мета була досягнута.

Сьогодні парк «Центральний» – це чудове місце для дітей і батьків, де люди безкоштовно смажать барбекю на мангалах-оленях і лежать або бігають на ідеальних газонах.

Щоправда є тут і проблема – у парку немає стаціонарного туалету, а лише біо-кабінки. Туалет мав бути побудований тут ще у минулому році, але з технічних причин цього не вдалося зробити. Я надіюся, що в цьому році місто його тут побудує.

Чепурний міні-сквер, на перетині вулиць Пушкінська і Українська, зупинка, тротуари і новий асфальт – цього всього не було. А в кінці Пушкінської завжди була гігантська калюжа, де авто залишали номерні знаки. Місцеві це все добре пам’ятають. Щоразу, проїжджаючи повз, я тішуся, що як депутат був причетний до цього всього. І можу кожному розказати, як робився сквер і як відводилася вода з тієї «вічної калюжі».

Останнім значним досягненням на окрузі стало асфальтування провулків Київський та 2-й Український. Асфальт по документам тут постелили ще в кінці 1990-х. Але в реальності його не було тут ніколи. Тепер провулки чисті і затишні, як і інші нові вулиці міста.

Однак є також і проблема – частина провулку Київського від вулиці Київська до вулиці Тищенко ще не заасфальтована. Також тут є питання з вуличним освітленням. Багато школярів з новобудов, які є навпроти парку «Центральний», саме цим провулком йдуть до школи.

Діти нашого округу переважно ходять до школи №17. Два роки тому тут збудовано новий корпус школи, який по об’єму відповідає невеликій школі.

У школі містом зроблено таку їдальню, яка руйнує усі стереотипи про шкільну «столовку». Тепер це чистий сучасний простір, де готують смачну і корисну їжу. А діти її мають на вибір як у Європі.

Біля школи збудовано нове футбольне поле зі штучним покриттям та групу спортивних тренажерів. За школою розкинувся унікальний на всю країну парк «Незнайка», а вулицю Тищенко перед школою, з якої раніше виступали плити тепер можна назвати просто ідеальною.

Великим досягненням цієї п’ятирічки, стратегічно важливим питанням для всього міста стало повна заміна головного каналізаційного колектору, який проходить вулицею Українська. На самій вулиці пролягли нові тротуари й асфальт, яких тут зроду-віку не було.

Варто додати, що колектор з Української повернув на Матросова аж до «паспортного столу» і далі він повністю замінений. Це все робилося на наших очах.

Великою бідою нашого району було дощове водовідведення. Раніше в Ірпені ливневої каналізації практично не було. Після сильних дощів величезна калюжа-море збиралася не тільки внизу Пушкінської, а й на Університетській навпроти парку.

По вулиці Пушкінській у бік Соборної під новим асфальтом прокладено ливневу каналізацію. Вся вода по Університетській від світлофору, що навпроти центрального входу в парк і до кільця водоканалу відведена по підземній трубі, яку проклали в минулому році.

Є ще проблема з відведенням води навпроти парку Центральний між світлофорами. Туди поки що не підведена жодна нитка системи дощової каналізації. І під час сильних злив вода з дороги тече в вулицю-провулок Чехова.

Так само є проблема відведення води на вулиці Лісовій біля будинку 4з

Зелена зона на Лісовій – проблеми та перспективи.

На вулиці Лісовій є чимала територія, на якій залишилися дерева. Все ж навколо давно забудовано. Колись ця територія була засмічена та огороджена будівельним парканом. Поступово ми – місцеві мешканці її прибирали, вигрібали, ліквідовували старий завалений паркан. Це уже сьогодні я можу сказати, що вантажівки для вивозу сміття на полігон, пакети, рукавички – все це нам тоді забезпечував Володимир Карплюк.

Таким чином тут створився такий собі стихійний сквер. Але, на жаль, земля під тим сквером, як і вся територія довкола, на якій стоять будинки, була роздана у приватну власність ще 10 років тому. Просто власник цього шматка був старого віку і не встиг її забудувати, як це зробили сусіди.

Отже, проблема скверу на Лісовій у тому, що вся земля під ним є у приватній власності. За великим рахунком, місто не має права там прибирати чи зрізати аварійні дерева.

Теперішній власник цієї території купив її з дозвільними документами на будівництво. І хотів уже в цьому році почати будувати.

У ході не простих переговорів за участю представників усіх прилеглих будинків із власником землі вдалося переконати забудовника будувати лише на частині території, а іншу передати у власність міста з тим, щоб організувати там регулярний сквер по якості і чистоті як парк «Центральний».

У цьому році забудовник передав, а місто прийняло у власність перші дві ділянки по 10 соток під майбутній сквер.

За моїм наполяганням як депутата, ці 20 соток міською радою одразу були переведені під цільове призначення «парк».

Поки забудовник не передасть у власність міста ще три аналогічні ділянки, доти він не почне будувати будинок на своїй території.

Загалом згідно з попередньою домовленістю у власність міста має перейти 50 соток території, де ростуть здорові сосни. І на цій землі буде створено красивий сквер з газоном, поливом та відповідним доглядом.

Крім того, забудовник обіцяє, що побудує на ще одній прилеглій ділянці міні-футбольне поле загального користування.

Я особисто супроводжував процес, щоб цю ділянку зарезервували виключно під стадіон. 

Я вважаю, якщо на половині території буде створено міський сквер, побудовано стадіон, а власник землі лише на половині території збудує будинок – це буде великою перемогою для громадських інтересів.

Єдина загроза тут – це популізм. Дехто з людей каже, що «хай би він усю землю віддав місту, бо не дамо йому будувати». Насправді власник просто сьогодні може обнести цю територію парканом і зробити з нею все, що не заборонено законом. І не ставить він паркан тільки тому, що я як депутат і активна громада тримають із ним домовленість.

Ірпінь бере воду із глибини 80–100 метрів. Вода у нас артезіанська, але має великий природній вміст заліза. Саме тому впродовж останніх 5-ти років в Ірпені реалізовується програма «Пити воду з під крану», в рамках якої в нашому районі вгорі вулиці Чехова активно будується станція очистки та знезалізнення води. Її запустять у 2020 році. Більшість труб у нашому районі вже нові. Після цього в кранах нашого округу воду можна буде пити з-під крану.

Однією з проблем округу є частина вулиці Чехова від Виговського до Лермонтова (вгору від парку «Центральний»). Її довго не могли зробити, бо там міняли комунікації. Є надія що вже в цьому році вулиця повністю оновиться.

Величезний ліс, який за будинками району «Фортеця» від кладовища і аж до села Дмитрівка, становить 760 гектарів. Це державний ліс, який знаходиться в межах генплану Ірпеня. Існує реальна можливість зробити цей ліс заповідним регіонально-ландшафтним парком. Це гарантія для екосистеми і запобіжник від забудови на століття вперед.

Я як депутат прилеглого округу провів попередні консультації і навіть у проєктному інституті розробив ескіз організації території майбутнього заповідника. Якщо цей проєкт удасться реалізувати, то Ірпінь буде містом із найбільшим відсотком заповідної території в межах населеного пункту по всій Україні.

За час моєї роботи депутатом новорічні свята для дітей, живий вогонь, фільми і музика під відкритим небом у парку, масові колядування і щедрування для багатьох стали позитивною частиною життя в Ірпені.

Мені було приємно все це організовувати. Бо більшість із вас я давно знаю. Та й сам зі своїми дітьми від тих колядок отримував масу задоволення.

Оглядаючись назад, я бачу тільки позитив – це були яскраві й насичені подіями 5 років. Ми зробили багато і пережили разом чимало яскравих моментів.

Дякую кожному з вас! За щирість і довіру.

Ваш депутат – Максим Плешко