Міжнародний день боротьби з насильством проти жінок: що треба знати

За даними статистики, у 2024 році кількість заяв про домашнє насильство зросла на 80% порівняно з попередніми роками. Експерти пов'язують це з наслідками війни та посттравматичним стресовим розладом.

З 1999 року весь світ відзначає Міжнародний день боротьби з насильством проти жінок. Про те, як змінилася статистика насильств в Україні за останні роки, причини цих насильств та юридичні наслідки - читайте детальніше в матеріалі УНН.

25 листопада щорічно по всьому світу відзначається Міжнародний день боротьби з насильством проти жінок. Цей день — можливість наголосити на одній з найбільших проблем сучасного суспільства. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, приблизно кожна третя жінка у світі стає жертвою фізичного та/або сексуального насильства. Ця проблема актуальна й для України, де насильство проти жінок залишається серйозною соціальною та юридичною проблемою.

Згідно з статистикою, від початку повномасштабного вторгнення ситуація щодо домашнього насильства в Україні зросла в порівнянні з попереднім роками. Так, наприклад, у 2019 році кількість поданих заяв до поліції становила 141 814, з них 1068 — відкриті справи, і 759 — дійшли до суду. У 2022 році до відділків поліції було подано 244 381 заяви, серед яких відкритих — 1498, а до суду надійшло 1249. Якщо говорити про 2024 рік, то станом на жовтень кількість заяв "перевершила" попередні роки на 80%. Але навіть попри збільшення кількості заяв, відсоток їх надходження до суду значно знизився. У 2022 та 2023 роках цей показник становив близько 83%, зараз же – всього 64%, що є найнижчим показником за останні п’ять років. Також, варто зауважити, що такі дані не є точними, оскільки, не всі жертви наважуються звертатися до відповідних органів по допомогу.

На жаль, слід констатувати, що не останньою причиною збільшення кількості звернень жертв насильства за даними експертів є повномасштабна російська агресія. Зокрема, йдеться, наприклад, про посттравматичний стресовий розлад, який характеризується різкими сплесками неконтрольованої агресії. Втім, в МВС запевняють, що працюють над питанням інтегрування ветеранів у цивільне суспільство, запроваджуючи механізм психологічної реабілітації.

УНН поспілкувалися з представниками проєкту "Розриваючи тишу", який на Львівщині реалізовує благодійний фонд "Запорука" з партнерами. 

Коли йдеться про домашнє насильство, то варто не забувати, що воно має різні форми та види. Найбільш згадуваним є фізичне насильство і це не лише удари або штовхання, це будь-які прояви фізичної агресії. Сюди також можна включити погрози фізичної розправи, що можуть викликати почуття страху та небезпеки.

Жодна насильницька дія не може бути виправданою. Але, на жаль, домашнє насильство залишається болючою реальністю для багатьох українських жінок

- пояснює координаторка проєкту «Розриваючи тишу» Юлія Рудюк.

За словами експертки, суттєвою проблемою є економічне насильство. Тобто, коли жінці забороняють працювати або навчатися, і при цьому змушують фінансово залежати від свого партнера. В таких випадках насильник контролює кожну витрачену копійку і може позбавляти доступу до найнеобхіднішого. Таке насильство небезпечне тим, що позбавляє жінку здатності ухвалювати власні рішення.

Не менш серйозним є сексуальне насильство, коли партнер змушує жінку до сексуальних дій без її згоди або використовує шантаж для досягнення своїх цілей. Спостерігається також збільшення репродуктивного тиску на жінок, що за час повномасштабної війни лише посилюється.

Руйнівний вплив на самопочуття жінки несе психологічне насильство. Сюди включаються постійні приниження, образи, знецінення досягнень жінки, контроль над її стосунками з друзями та близькими. Також психологічне насильство може проявлятися через постійні ревнощі та втручання в особистий простір. Цей вид насильства часто залишається непоміченим, але саме він призводить до серйозних емоційних травм і відчуття ізольованості у жінки. 

Психологиня проєкту "Розриваючи тишу" Віра Варениця зауважила, що причин домашнього насильства багато, проте найпоширенішими є наступні:

• Залежності

Це може бути як алкогольна, так і наркотична. В таких станах послаблюється контроль над власними емоціями, діями та людина  легше піддається агресивним імпульсам,  втрачає здатність тверезо оцінювати свої вчинки.

• Психологічні та психічні розлади

Дуже часто емоційна нестабільність/ незрілість одного з партнерів стає причиною агресії в стосунках.

• Соціальні стереотипи

Часто уявлення про "патріархат" або ідею, що один з партнерів має владу над іншим, сприяють насильству.

Виховання у сім'ї, де насильство було нормою, може вплинути на прийняття насильницьких моделей поведінки.

• Постійні фінансові та побутові труднощі

Вони призводять до конфліктів, які часто переростають в агресію.

Аби піти зі стосунків, у яких присутнє насильство, експертка в першу чергу рекомендує визнати/ідентифікувати, що це справді насильство і воно не припиняється саме собою.

Часто кривдники обіцяють "виправитися" або говорять, що більше не будуть так вчиняти.  На жаль, такі обіцянки рідко виконуються. Тому усвідомлення цього може допомогти наважитися вийти з таких стосунків

- пояснила Віра Варениця.

Важливим етапом також є усвідомлення власної цінності та своїх істинних потреб, розуміння того, що власне "Я" заслуговує на повагу, безпеку та підтримку. Жертва насильства має визнати, що має право на життя, в якому відсутні біль та страх.

Психологиня зауважила, що корисною для підтримки психологічного стану є підтримка і допомога родичів, друзів, знайомих. За відсутності цього, можна звернутися до правоохоронних органів, а також в кризові центри/ кімнати, де можна отримати різного роду допомогу - від психологічної, медичної, юридичної до матеріальної. 

До того ж не варто уникати роботи з фахівцем (психологом/ психотерапевтом) для опрацювання цього травматичного досвіду. Це такий собі шлях до зцілення і відновлення  психічного та емоційного здоров'я. 

"Вихід  з таких стосунків — складний процес, що потребує мужності, сил і підтримки. У кожного він різний, оскільки не існує якогось єдиного, чарівного алгоритму. Проте, важливо пам'ятати, що кожен з нас має право на безпеку та повагу,  і життя без насильства цілком можливе!", — наголосила фахівчиня.

Вибір фахівця є дуже важливим, адже підтримка від кваліфікованого психолога/ психотерапевта може допомогти впоратись у цих складних обставинах. Тому, Віра Варениця рекомендує посилатися на наступні фактори:

1. Освіта та сертифікація. Важливо, щоб психолог/психотерапевт мав відповідну освіту та сертифікати, що підтверджують його компетентність. 

2. Досвід роботи з подібними проблемами. Поцікавтесь, чи має фахівець досвід роботи саме з жертвами домашнього насильства або травматичними переживаннями. 

3. Комфорт і довіра. Під час першої зустрічі зверніть увагу на те, чи комфортно вам з цією людиною. Важливо, щоб ви могли відкрито говорити про свої почуття і були впевнені у конфіденційності. 

4. Відгуки та рекомендації. Іноді корисно прочитати відгуки інших клієнтів або отримати рекомендації від знайомих, які мають позитивний досвід. 

"Ніколи не соромтеся шукати підтримку та допомогу, це дуже важливий крок для вашого здоров'я і безпеки. Якщо ви або хтось зі знайомих потребує допомоги – не зволікайте.",—  додала експертка.

УНН поспілкувалися з Радницею та адвокатом юридичної фірми GRACERS Ларисою Величко, яка назвала основні кроки для жертв домашнього насильства, які хочуть піти від насильника.

В першу чергу варто оцінити ситуацію та негайно ухвалити рішення. Наприклад, якщо ви розумієте, що існує загроза життю — необхідно одразу ж викликати поліцію за номером телефону – 102 та по приїзду працівників поліції викласти в письмовій формі мотиви свого звернення. За можливості, експертка рекомендує, покинути небезпечне місце. Тут варто заздалегідь обдумати безпечні місця та найшвидший зі способів, як опинитись якомога далі від небезпеки.

До того ж у багатьох містах працюють центри допомоги постраждалим внаслідок домашнього насильства. Зазвичай вони пропонують тимчасове житло, психологічну та юридичну допомогу.

Важливим моментом є документування наслідків насильства. Це можуть бути фото/відео тілесних ушкоджень, елементи телефонних розмов/листувань. Наявність доказів збільшує ймовірність успіху в суді. Звернення до лікаря для медичного огляду, документування результатів медичного обстеження постраждалої особи та отримання офіційного висновку про тілесні ушкодження, їх характер та ступінь, також може стати важливим доказом у випадку судового процесу.

"Якщо ви опинились в такій ситуації, не забувайте, що ви в цьому не винні, кривдник тут не ви. Це складність з якою ви обов’язково впораєтесь, станете сильніші, головне не втрачайте віру в себе.",— зазначила Лариса Величко.

"В Україні система захисту жертв домашнього насильства забезпечується рядом ключових законів та норм права, які допомагають визначити механізм захисту, підтримки та допомоги постраждалим особам.",— зазначила адвокат.

Одним з найважливіших аспектів системи захисту жертв насильства є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", який прийняли у 2017 році. Згідно із законом, правоохоронні органи мають право видати терміновий заборонний припис — це правовий захід, спрямований на захист жертв домашнього насильства. Видається судом і накладає обмеження на дії кривдника, щоб забезпечити безпеку постраждалої особи. Механізм обмежувального припису був впроваджений в Україні в рамках Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству" і є важливим інструментом захисту.

Цей припис може бути виданий судом на строк від 1 до 6 місяців і забороняє агресору наближатися до постраждалої особи, проживати з нею, контактувати тощо. До того ж він може бути виданим поліцією негайно після звернення. Загалом обмежувальний припис є дієвим способом для забезпечення безпеки жертви у короткостроковій перспективі. У більшості випадків він дозволяє уникнути повторних випадків насильства, оскільки обмежує фізичний доступ агресора до жертви. Проте, для довготривалої безпеки жертви важливим є також психологічний та соціальний супровід, а також можливість притягнення агресора до кримінальної відповідальності у випадку порушень.

Закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству" також передбачає впровадження спеціальних програм для осіб, які вчиняють насильство, що включає корекційно-реабілітаційні заходи. Це допомагає не лише захистити жертву, а й працювати з кривдником, щоб запобігти повторному насильству.

"Цей закон  створив нові ефективні механізми для захисту жертв і покращив ситуацію з правовою та соціальною допомогою. Законодавчі зміни підвищили доступність правової підтримки та допомогли багатьом жертвам отримати реальний захист, хоча система потребує подальшого розвитку і ресурсів для забезпечення рівного доступу в усіх регіонах країни.", — каже Лариса Величко.

Домашнє насильство в Україні також криміналізовано. Стаття 126-1 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за домашнє насильство, що спричиняє фізичні чи психологічні страждання. Покарання може включати громадські роботи, арешт або обмеження волі.

Крім того, якщо домашнє насильство призводить до тяжких наслідків, зокрема до травм або смерті, застосовуються інші статті Кримінального кодексу, зокрема Стаття 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) і Стаття 115 (умисне вбивство).

У випадках менш серйозних порушень до кривдника можуть застосовуватись адміністративні покарання, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Наприклад, стаття 173-2 передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства або невиконання термінового заборонного припису, що може включати штрафи, виправні роботи або адміністративний арешт.

"В Україні питання захисту жертв домашнього насильства поступово стає предметом правової уваги та суспільства, однак звернення до суду все таке ж рідкісне явище. Жертви насильства просто бояться надавати розголосу справі, звертатись до суду, з багатьох причин. Тут потрібно зрозуміти, що закон на вашій стороні, в останні роки кількість звернень зростає завдяки вдосконаленню законодавства, зокрема з прийняттям Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у 2017 році.",— додала адвокат.

За даними Міністерства внутрішніх справ України, кількість офіційно зареєстрованих випадків домашнього насильства щорічно перевищує десятки тисяч. Проте до суду звертається лише частина постраждалих. Серед основних причин низького рівня звернень до суду виділяють:

Згідно зі статистикою за 2022-2023 роки, близько 15-20% постраждалих від домашнього насильства, які звернулися до поліції, продовжили процес і подали заяви до суду для отримання довготривалих захисних приписів або для ініціації кримінальних проваджень. Ця цифра дещо зростає завдяки кампаніям із підвищення поінформованості громадян та доступу до правової допомоги.

Ефективність судового захисту оцінюється за кількома критеріями, зокрема швидкістю розгляду справ, кількістю виданих обмежувальних приписів та частотою повторних звернень тих самих постраждалих осіб. Приблизно 30% постраждалих звертаються до правоохоронних органів або суду повторно, що може свідчити про недостатню ефективність або захист судових заходів на довготривалій основі. Це вказує на те, що потрібні додаткові соціальні та психологічні заходи підтримки для запобігання повторному насильству.

Нині в нашій державі функціонує кілька національних гарячих ліній  для жертв домашнього насильства, де можна отримати анонімну підтримку, не залишаючи інформації про себе. Фахівці на лініях надають психологічну підтримку, допомагають розробити план безпеки та пояснюють доступні правові механізми. Наприклад: 

• 1547 – «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству.

• 0 800 500 335 - Національна "гаряча лінія" із попередження домашнього насильства.

Такі служби можуть підказати, як безпечно вийти з небезпечної ситуації або знайти притулок.

"Якщо жертва насильства виявляє, що агресор має зв’язки з поліцією або іншими державними структурами, і це створює перешкоди для захисту її прав, важливо діяти обережно і використовувати різні правові й організаційні методи для захисту.",— зазначає адвокат.

Гаряча лінія з протидії домашньому насильству (0 800 500 335 або короткий номер 116 123) надає консультації та підтримку, а також може порадити, до яких організацій звернутися для додаткового захисту.

Правозахисні організації — такі як "Ла Страда-Україна", "Центр інформації про права людини" та інші — мають досвід роботи з подібними випадками та можуть забезпечити правовий супровід і захист.

Щоб знайти хорошого фахівця для розвʼязання юридичної проблеми, необхідно враховувати кілька важливих критеріїв. Для цього можна звернутися до юридичних норм, що регулюють професійну діяльність юристів в Україні, а також скористатися загальними рекомендаціями щодо вибору фахівця.

Згідно з чинним законодавством України, для пошуку професійного юриста або адвоката можна звернутися до таких джерел:

• Адвокатські об'єднання та Асоціація правників України (АПУ) – це професійні організації, які можуть порекомендувати кваліфікованих адвокатів або юристів. Членство в цих організаціях є ознакою високого рівня професіоналізму.

• Єдиний реєстр адвокатів України – згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокати реєструються в єдиному реєстрі. Знайти адвоката можна через офіційний реєстр, що гарантує його кваліфікацію.

• Юридичні консультації – юридичні компанії, онлайн-платформи, юридичні асоціації можуть надати послуги за різними напрямами права.

• Спеціалізовані форуми та рекомендації від інших клієнтів – досвід інших людей, які вже зверталися до фахівців, може допомогти у виборі.

При виборі фахівця варто звернути увагу на його кваліфікацію та досвід. Це можна перевірити за наявності ліцензії та акредитації. Також необхідно перевірити чи має спеціаліст вищу юридичну освіту та досвід роботи в потрібній галузі права. Важливо вибирати фахівця, який спеціалізується на тому напрямку права, в якому вам необхідна допомога. Наступне — зверніть увагу на репутацію фахівця. Вивчайте відгуки та рекомендації попередніх клієнтів. Це може дати уявлення про якість послуг фахівця, його здатність вирішувати складні справи. Також пошукайте інформацію про справи, в яких юрист чи адвокат був успішним. Ви повинні бути впевнені, що юрист буде зберігати конфіденційність і працювати в ваших інтересах, а не ставити власні інтереси на перше місце. Попросіть конкретні приклади справ, схожих на вашу, і як юрист або адвокат їх вирішував. Доброму фахівцеві не складе труднощів пояснити законодавчі норми, що застосовуються до вашої ситуації, та роз'яснити, як вони можуть вплинути на результат справи. Професійний юрист повинен бути здатний розробити стратегію вирішення справи і пояснити, як саме він буде її вирішувати.

Повідомляє unn.ua