Американська мрія, або історія успіху забудовника з Бучі

Забудовники. Хтось їм заздрить, хтось захоплюється, а хтось відверто ненавидить. Слово «забудовник» у більшості асоціюється переважно з людьми недобросовісними, які працюють лише задля власного збагачення. Мало хто знає як їм вдалося досягти успіху у житті. Сьогодні ми відкриємо завісу на історію того, хто будує в Бучі ЖК «Міленіум». Юрій Рибальченко – 28-річний бізнесмен, який руйнує стереотипи, пов ’ язані із забудовниками як такими.

Для будь-яких досягнень важлива мотивація, першим стимулом до мого професійного становлення було просте бажання – жити краще. Як – це вже інше питання, добре, що у мене завжди були різні бізнес-ідеї.

Перші гроші я почав заробляти у 13 років, намагався зажди працювати влітку. Пам’ятаю, як шукали людей для збирання комп’ютерів для державної установи України і мені дуже хотілося, щоб мене взяли на цю роботу. На жаль, брали туди лише з 15 років. Усе, що запропонували мені – це прибирати коробки від техніки. Так я заробив свої перші гроші.

Народився в сім ’ ї військових у Німеччині, але виріс у Бучі. У 2008 році закінчив Ірпінський коледж при Податковій академії. Батьки наполягали влаштуватися на роботу бухгалтером, але ця професія мені не дуже подобалась. Зрештою почав працювати вантажником у Фокстроті. Мені вистачило місяця, щоб зрозуміти – ця робота не для мене. Пізніше побачив у газеті оголошення про вакансію менеджер зі своїм авто. У батька були Жигулі, які він віддав мені в користування. Так я почав продавати пилососи преміум-класу.

На першу зустріч з продажу – з 2 л бензину та нульовим балансом на телефоні

Була така цікава історія. Я приїхав на першу свою зустріч з продажу – у баку 2 л бензину, на телефоні нульовий баланс. Приїхав я у село Пухівка під Києвом, а як повернутися додому не знаю, адже був без грошей. Чекаю на господарів і виходить до мене старенька бабуся, яку не особливо цікавили преміям-пилососи. Пощастило, будинок був на двох господарів, поряд жили заможніші люди, що після 6 годин, все ж підписали контракт. Завдяки своєму першому завдатку, я зміг повернутись додому.

Згодом мене перевели до нової філії у Харків. Далі – економічна криза, фірма закривається і з працівниками розрахувалися одним – пилососами. Разом з водієм цієї фірми я відкриваю клінінгову компанію, ми знайшли клієнтів та отримали перші гроші. Однак мій партнер виявився недобросовісним, він викрав обладнання та втік.

Було певне розчарування, але жити потрібно, я влаштувався на роботу у приватну компанію з озеленення. Працював переважно фізично: косив траву, виривав бур’яни на елітних газонах. При цьому вночі ще підробляв охоронцем на будівництві. Тоді мені було 19 років.

Однак, я завжди прагнув працювати на себе, тому згодом припинив працювати на компанію з озеленення та почав брати приватні замовлення від клієнтів. Тобто, я практично ліквідував проміжну ланку і отримував повну суму за свою роботу.

Дружба, заснована на бізнесі, краще, ніж бізнес, заснований на дружбі

Довгий час крутилася ідея відкрити автомийку. У мене був реальний приклад – мої знайомі успішно реалізували подібний проект. Це надихало. Батьки мали ділянку землі в Бучі, частину якої я задумав облаштувати під авто мийку. Маю багатодітну родину вдалося переконати. Також знайшов партнера, який був готовий вкласти гроші. Це був мій друг дитинства, в якому я був упевнений.

Через деякий час мій партнер відмовився бути співвласником, натомість запропонував викупити мою долю і батьківську ділянку. Після довгих перемовин ми не дійшли згоди. Одного дня він відправив трактор на цю ділянку, що вщент зруйнував авто мийку.

Це був один з найболючіших епізодів у моєму житті, адже, водночас, я втратив як бізнес, так і близького друга. Але життя продовжується, я не тримаю зла.

Мої перші кроки на шляху забудовника

У голові вже крутилися нові ідеї... Моя родина мала квартиру, яку залишила у спадок бабуся. Досить швидко мені вдалося продати квартиру та отримати гроші для відкриття нової справи.

Я вирішив вкласти гроші у будівництво двох невеликих будинків на все тій же батьківській ділянці Мого стартового капіталу вистачило для 10 % будівництва, та завдяки агентству «САН», що взялося за продаж квартир, я успішно закінчив проект.

Починаючи новий бізнес-проект, завжди прошу Божої підтримки

Хочу зазначити, що я виріс у віруючий родині. Мама змалечку водила нас до церкви і я донині відвідую церкву вже разом зі своєю дружиною і донечкою. Я вважаю себе просто людиною, яка вірить у Бога, без приналежності до конкретної конфесії. Розпочинаючи новий бізнес-проект, прошу Божої підтримку та вірю у його допомогу.

Побудувавши перші будинки, я повернув мамі кілька квартир у новобудові в якості компенсації за ділянку та продану бабусину квартиру. Далі займатися будівельним бізнесом не планував, адже не мав необхідного капіталу. Частину грошей від незначного прибутку я вклав в оренду кафе, однак проект не виправдав себе, і я знову повернувся думками до будівельної справи, Проте для нового будівництва я потребував інвестора.

Саме тоді в моєму житті з’явилася людина, яка допомогла позичити гроші, особисто за мене поручившись. Я придбав ділянку на бульв. Богдана Хмельницького в Бучі й розпочав нове будівництво. Але завдяки черговій кризі очікуваного прибутку не вийшло. Опісля я купив недобудований будинок біля Бучанського парку і завершив. Потроху почав виходити у плюс. Далі вже – ЖК «Міленіум»…

Я дуже відповідально ставлюсь до свого бізнесу

Кажуть, що багаті люди жадібні. Мене ніколи не цікавили гроші задля грошей, я прагнув можливостей до кращого життя. Мені не потрібен Бентлі, мене цілком влаштовує мій позашляховик 2008 року. Насамперед, для мене важливо виконати усі зобов’язання перед моїми інвесторами. Я вважаю, що завершений об’єкт – це коли кожен власник квартири отримує повний пакет документів з оформленими комунікаціями. Я дуже відповідально ставлюсь до свого бізнесу: мене турбує, щоб навіть після купівлі та заселення, люди були задоволені якістю та рівнем комфорту придбаного житла. Тому, для «Міленіума» ми створили власну компанію з обслуговування, замість звичного ЖЕКу, а також зараз працюємо над створенням програмного забезпечення, завдяки якому мешканці зможуть вести онлайн-комунікацію з обслуговуючою організацією.

Зараз мені 28 років і я переконаний, незважаючи ні на що, потрібно завжди залишатися людиною та духовно зростати.