Закулісся Будинку творчості письменників в Ірпені

Будинок творчості письменників відкрито у 1935 році на березі річки Ірпінь.

На другому поверсі маєтку Чоколова, фактично на горищі, є балкончик. На нього під розлогі липові віти любив виходити Юрій Янковський. Здавалося, він стоїть на капітанському містку пароплава. Також на другому поверсі містилися крихітні кімнати, прозвані «гробками». Там зазвичай мешкали молоді автори. Письменники оселялися в 4-кімнатній хатині, колись призначеній для прислуги, і в кількох невеликих будиночках на дві кімнати, зведених у 20-ті роки ХХ століття київськими профспілками.

Але цих корпусів зазвичай бракувало для всіх охочих відпочити майстрів пера. Багатьом із них доводилося винаймати житло. Стосунки з місцевими жителями складалися добре.

По війні за рахунок держави і заможної тоді Спілки письменників у Будинку творчості з’явилося кілька 2-поверхових споруд. Нове житло було зручним, згодом з телевізорами…

Читайте також: Легенда Будинку творчості письменників в Ірпені

Будинок творчості у період розквіту обслуговували 80 працівників персоналу: покоївки, кухарі, медики, робітники парку, оранжерейними, садівники, агрономи, сантехніки, електрики, будівельники, механіки, водії, бухгалтери, мотористи, зварювальники, кочегари…

Багато чого робилося заради піднесення праці письменника.

А як тут уміли жартувати і розігрувати!

Пожильці Будинку творчості письменників ділилися на кілька розділів. Опріч, власне, письменників, точніше, членів спілки були, жописи – це жони письменників, сипіси і дописи – це відповідно сини та доньки письменників, і нарешті, мудописи (розшифровується як муж доньки письменника).

До речі, а нащо письменникам розіграші?

Одним вони були потрібні, щоб висловити те, що прямо не скажеш. Другим – щоб обманути упередженість критиків і літ побратимів. Третім – просто відбутися жартами. Четвертим, нарешті, звести один з одним рахунки. Та хіба мало причин.

Ірпінський Будинок творчості письменників складався з комплексу корпусів котеджного типу на 7-8 кімнат. Центром «всесвіту» була їдальня, в цьому ж корпусі розташовувалася бібліотека, кіно- та більярдний зал, бар, сауна.

Читайте також: Топ-5 цікавих фактів про Ірпінь

Письменники весь день працювали, кожен – у своїй «келії», а в їдальні спілкувалися між собою. Після сніданку, обіду, вечері вони часом прогулювалися алеями.

В цьому місці панувала атмосфера інтелектуального спілкування, постійно відбувався професійний обмін інформацією, письменницьким та перекладацьким досвідом.

Сюди досі навідуються письменники, і до них одлунюють пригодницькі придибенції попередників…

За матеріалами книги «Хохми і Шарми» Володимира Коскіна