Історія ірпінського пляжу або як відпочивали дачники 100 років тому

Дізнатися подробиці історії рідного краю завжди цікаво. Той, хто знає своє минуле, має майбутнє. Тож сьогодні редакція "04597" пропонує перенестися в часі на століття назад і подивитись, як відпочивали в Ірпені на початку XX століття.Історію ірпінського пляжного сезону розповіла Олена Плаксіна у Фейсбук.

Ось і літо у розпалі, і сонце світить, і річка є, але немає в Ірпені пляжу, де б можна було відпочити. Проте так було не завжди. 100 років тому річка Ірпінь була зовсім іншою, ніж та, яку ми бачимо сьогодні.

У довіднику «Дачник» за 1909 рік зазначено: «Дачный поселок Ирпень расположен на возвышенной, местами неровной песчаной площади около 1500 десятин и окружен с трех сторон лесами. Возле поселка протекает река Ирпень, по которой можно устраивать прогулки на лодке в деревню Мостыще и Романовку. На реке есть живописные уголки и удобные места для охоты. Река Ирпень для купания очень хорошая».

Фото з sferaua.com

Залишились і спогади відомого письменника Миколи Носова, дитинство якого пройшло в Ірпені. Згадуючи з теплотою своє дитинство, він писав: «Я уже знаю, что мы живем в Ирпене. А Ирпень – это железнодорожная станция в двадцяти пяти километрах от Киева… Местность здесь красивейшая: есть лес и река, потому у многих киевлян в Ирпене дачи. Но мы, как и другие ирпенские жители, живем здесь постоянно, то есть и лето и зиму, - і далі продовжував, - …Мое воображение уносит меня в лес с его таинственным зеленым шумом и птичьим гомоном или на реку с ее тихими заводями с песчаными отмелями, где можно было сколько душе угодно барахтаться с другими ребятишками в воде, поднимая тучу брызг и оглашая окрестности диким визгом и хохотом, которые самопроизвольно вырывались из груди. Когда вокруг было столько света, воздуха, красоты и простора».

Читайте також: Топ-3 цікавих історичних факти про Ірпінь

Крім цих чудових спогадів про природу Ірпеня, нам відомо, що на річці був пляж з двома купальнями. За висловом М. Носова, він розташовувався на «самом красивом месте на всей реке», там, де нині Будинок творчості письменників. Ось як Носов описував цю місцевість: «Каждый мог ходить на реку: любоваться ее красотой, кататься на лодке или просто валяться на песчаном берегу, загорая на солнышке… Как раз в том месте река делала крутой поворот, образуя как бы залив, поросший по краям камышом и белыми кувшинками с огромными, круглыми, плававшими на поверхности воды темно-зелеными листьями, а на берегу стояли, склонившись над рекой, плакучие ивы с длинными, свисающими к самой воде ветками».

Купальні на пляжі були дерев’яні, одна для жінок, друга для чоловіків. На вимогу часу пляж був роздільним: жінки та чоловіки купалися та засмагали окремо. Ця традиція прийшла до нас з Європи, де існували пляжі ще з ХVIII сторіччя. Цікаво і те, що в Англії, як і в Росії, існували і спеціальні купальні машини: дерев’яні кабінки на колесах з люком в підлозі. Такі кабінки здавалися в найм. Переодягнувшись всередині, відпочивальники подавали знак кучеру, щоб він відвіз кабінку в воду.

Фото з patrioty.org.ua

Зберігся опис купалень на пляжі у Києві, що був відкритий у 1890-х роках у районі сучасного річного вокзалу, можливо наші купальні мали такий самий вигляд. У купальнях були дерев’яні стіни, дерев’яна підлога і дерев’яні лежаки. Були і персональні кабінки з номерами, у яких можна було переодягнутися в купальний костюм і тут же зайти у воду.

Читайте також: Човни за півціни на Набережній Ірпеня

Щодо купального костюму, потрібно зазначити, що існували суворі вимоги до довжини та моделі костюму. З кінця ХІХ сторіччя в чоловічу моду входять трикотажні купальники в біло-синю або в біло-червону смужку. Груди мали бути обов’язково закритими, а довжина – нижче колін.

Чоловічі пляжні костюми початку минулого сторіччя. Фото з life.pravda.com.ua

Для жінок купальний костюм був суцільним, більш сорочкоподібним у верхній частині. Обов’язковими були штанці нижче колін та панчохи.

Для дітей купальний костюм був із світлих бавовняних тканин.

Тільки після Першої світової війни з’явилися змішані пляжі, де чоловіки та жінки мали можливість відпочивати разом. Але дозволити літній відпочинок на дачі або коло моря, могли не всі. Із довідника «Дачник» довідуємося, що наймати дачу можна було за 5–7 рублів на місяць, а це були не малі гроші. Та головне те, що в Ірпені був пляж, про який знали кияни і їхали на відпочинок цілими родинами. Можливо і ми зможемо відродити літній відпочинок з сучасним, облаштованим пляжем в Ірпені.

Читайте також: Літні тераси Ірпеня: топ-5 закладів для відпочинку