Ресентимент або навіщо росіянам Бучанська різанина?

Чому сталася Бучанська трагедія та інші криваві злочини над мирним населенням з боку росіян в Україні? Як таке можливо у ХХІ столітті? Ми часто задавалися цим питанням після шоку побаченого в Бучі.

Особисто для мене трупи на вулицях Бучі не стали новиною, коли фото з’явилися на шпальтах світових ЗМІ. Адже чув про вбивства, ще до відходу росіян. Від знайомих, які залишилися там. В приватних смс і коментарях телеграм-каналів люди з вулиці Яблунської кричали про звірства і просили про допомогу.

Моя колега з Гостомеля, молода приваблива жінка, яка вимушено залишилася під окупацією, розповідала як уберігалася від зґвалтування. Її бабуся і мама постійно спостерігали за дорогою.

«Якщо на ній з’являлися росіяни, я бігла через задні двері на город. Там була яма. Я лягала, мене накривали целофаном. Залишали отвір щоб дихати і присипали землею а місце накривали гіллям дерев».

Тож навіщо ці вбивства на вулицях, звідки ця жорстокість, руйнування і ґвалтування?

Загалом, можна зрозуміти їхню логіку розстрілів у підвалах, де зібрали проукраїнських активістів за відповідними списками. (Питання як списки потрапити до рук окупантів і хто їх складав потрібно розслідувати). Ці люди могли бути підпіллям, потенційними диверсантами, агентами українських сил.

Але навіщо розстрілювати чоловіка літніх років на велосипеді посеред вулиці? Або гусеничною технікою переїздити маленьке авто з пасажирами в середині?

Свого часу я дещо читав з російської історії, літератури. Намагався зрозуміти феномен «російської душі». Але чіткого формулювання досі не було. Та днями, опрацьовуючи дотичну тему, я знайшов відповідне формулювання: РЕСЕНТИМЕНТ.

Ресентимент — це почуття ворожості до того, що суб'єкт вважає причиною своїх невдач («ворога»), безсила заздрість, «тяжке усвідомлення марності спроб підвищити свій статус в житті або в суспільстві». Так пояснює цей психологічний феномен «Вікіпедія».

Поняття ресентименту вперше було введено німецьким філософом Фрідріхом Ніцше роботі «До генеалогії моралі». На думку Ніцше, ресентимент є визначальною характеристикою моралі рабів, яка протистоїть моралі панів. Ресентимент, за Ніцше він проявляє себе в «повстанні рабів».

Російський народ породив більшовизм. Більшовицький червоний терор 100 років тому зі знищення цілих класів, культури, частини цивілізаційних надбань є в чистому вигляді повстанням рабського ресентименту.

Суб'єкт ресентименту створює образ «ворога», щоб позбутися почуття провини за власні невдачі.

Ідеологія і пропаганда путіна таким ворогом зробили Захід і Україну. «Кто вам разрешил так жить?», - писали окупанти на стінах бучанських котеджів, які вони ламали і грабували.

Ресентимент є складнішим поняттям, ніж заздрість або ворожість. Почуття неповноцінності тут перетворюється в особливу систему моралі.

Людині з українським мисленням неможливо зрозуміти російського ресентимента. Росіяни з іншої планети, з антиутопії. Яку за 20 років створила російська ідеологія і пропаганда. На основі більш старих комплексів та образ.

Нагорода за звірства

64-та окрема мотострілецька бригада, яка вчинила найбільше звірств у Бучі базується в Хабаровському краї. Це дуже далеко, аж над Тихим океаном. Депресивний регіон. Більша половина солдат в бригаді неросійського походження з місцевих нанайців. Але всі вони русифіковані і принижені російським командуванням. Принижені бідністю і безвихіддю.

Солдати 64-тої бригади РФ

І от на якийсь момент такий «росіянин» потрапляє в Бучу з автоматом в руках, а командування благословляє на свободу дій. Упосліджений раб стає володарем смерті. Який може руйнувати, палити, ґвалтувати, убивати. Самостверджуватися і задовольняти свій ресентимент.

Своїм указом путін присвоїм 64-тій бригаді звання «Гвардійська».

Ресентимент, як основа політики Росії.

Вигаданий і утверджений міф про український фашизм і образ зовнішнього ворога дали вихід для подавленої ресинтементарної енергії росіян. Путін перевів вигадану образу на Захід у протистояння «добра і зла».

Війна Росії в Україні, це в чистому вигляді антиполітика заснована на почутті неповноцінності. Путін і вся російська еліта не змогли довести свою значимість перед Заходом засобом «м’якої сили» і економічного росту. Взялися доводити її війною.

Але іронія історії у тому, що вигадані ресинтиментарні образи стають реальністю. Розвиток ненависті до України привів до того, що раніше лояльна держава і народ тепер на 96% вважають Росію ворожою. Страшилки про розширення НАТО стали реальністю.

Путін так старанно і довго ображався на Захід, що той відповів йому взаємністю і офіційно визнав Росію загрозою для НАТО. Ресентимент і образи породжують вороже оточення. Міфи про ненависть і протистояння стають реальністю.

Ми маємо справу з диктатором і народом, які перебувають у стані глобальної параної.

Україна має глибоко вивчити феномен російського ресентименту. І враховувати його при формуванні зовнішньої політики, у тому числі інформаційної.

Навіть після падіння режиму путіна і закінчення війни росіяни нікуди не зникнуть. Після нашої перемоги цей народ потрібно лікувати від комплексів ресентимену. Інакше з часом він народить нового путіна і все почнеться з початку.

Після перемоги у війні Україна буде архітектором системи безпеки у Східній Європі. Відтак, нам варто думати над комплексом заходів з подолання російського ресентименту. Адже газ, зброя, політика – це речі вторинні. Первинною є ідея. І тут все просто, або ми усім світом вилікуємо і цивілізуємо росіян. Або наші внуки знову будуть робити те саме, що і ми сьогодні.