Що слід знати про мобілізацію

Поліція разом із військкомісаріатом Києва провели рейди по нічних закладах столиці та прозвітували, що чоловікам призовного віку вручено повістки.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" виписаний так, що в Україні можна мобілізувати 90-95% чоловіків від 18 до 60 років. "Якщо слідувати юридичним нормам, фактично всі мають встати і піти в армію". - каже Станіслав Борис, адвокат компанії Juscutum.

Законодавство передбачає чотири черги мобілізації, але фактично ми не маємо "хвилі мобілізації".

Наразі будь-який чоловік віком 18-60 років може бути мобілізований після того, як отримає повістку.

Про це розповідає начальниця пресслужби Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Марія Левко.

Жінки мобілізуються на добровільній основі за власним бажанням та мають право вибору.

У нас загальна мобілізація, тому повістки для всіх однакові. Але повістка не означає мобілізацію. Насамперед виклик у військкомат потрібен для перевірки даних та визначення придатності до служби.

Отримуючи повістку, людина приходить до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де звіряються облікові дані, вивчається особиста справа, а також вирушає на ВЛК – для подальшого визначення стану здоров'я.

Фактично після ВЛК можуть відправити до військових частин або додому "до особливого розпорядження".

Законом не визначено конкретних місць для видачі повісток.

Тобто повістку можуть вручити як у квартирі, так і в ТРЦ, на вулиці, на пляжі, блокпосту, заправці, під час перетину областей – це не суперечить закону.

Відповідно до законодавства, особа, яка не проходила службу, спрямовується до навчального центру, де має пройти підготовку за відповідним військово-обліковим фахом.

Це обов'язково. Без навчального центру мобілізований, який не має відповідного досвіду, не проходитиме службу у бригаді.

Хто не підлягає мобілізації

Відповідно до Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізувати не можуть:

• громадян, на утриманні яких перебувають троє та більше неповнолітніх;
• тих, хто самостійно виховує неповнолітню дитину;
• тих, хто виховує дитину з інвалідністю;
• тих, хто виховує дитину з тяжкими захворюваннями (список є у 23-й статті закону);
• тих, у кого на утриманні є повнолітня дитина з інвалідністю І чи ІІ групи;
• громадян, на утриманні яких перебувають неповнолітні діти-сироти;
• громадян, зайнятих постійним доглядом за недієздатними особами;
• народних депутатів;
• заброньованих державою за певними установами, підприємствами та організаціями (наприклад, об'єктами критичної інфраструктури).

Першоджерело за посиланням.