Волонтерство: як стає все складніше допомагати фронту

З перших днів повномасштабного вторгнення волонтери стали ключовою силою, що підтримує українських військових. Саме вони знаходили та доставляли критично важливе спорядження, збирали гроші, долали бюрократичні бар’єри та ризикували собою заради допомоги фронту. Проте з кожним місяцем війна затягується, а допомагати ЗСУ стає все складніше: ресурси вичерпуються, потреби зростають, а волонтерські мережі стикаються з новими перешкодами.

Як починалася допомога і що змінилося

Олексій Коваленко не вважає себе героєм. «Я просто роблю, що можу», – каже він, коли його запитують, чому вже майже два роки регулярно відправляє гроші на потреби українських військових. У перші дні війни він задонатив 50 000 гривень на закупівлю аптечок. Тоді здавалося, що цього вистачить, але з затяжною війною прийшло усвідомлення: що далі, то важче знаходити і доставляти необхідне обладнання.

«Спочатку я просто переказував гроші у великі фонди, але потім зрозумів, що ефективніше працювати через невеликі волонтерські групи, де можна простежити, куди йдуть кошти», – розповідає Олексій. Так він познайомився з командою волонтерів, серед яких був Павло Толмачов – людина, яка вже тоді координувала постачання обладнання для ЗСУ. Саме завдяки таким волонтерам вдавалося швидше реагувати на запити з передової, оминаючи складні бюрократичні процеси.

Які труднощі виникають у волонтерів

Олексій не мільярдер – він звичайний інженер-айтішник, що працює віддалено. Але завдяки стабільному доходу він зміг систематично виділяти гроші на підтримку фронту. Загалом за два роки він переказав близько 30 000 доларів, які пішли на тактичні аптечки, бронежилети та акумулятори для безпілотників.

«На початку війни все було простіше: люди масово донатили, компанії безкоштовно віддавали спорядження, волонтери знаходили все необхідне за лічені дні. Зараз ситуація зовсім інша, – розповідає Олексій. – Знайти потрібні речі стало складніше, ціни зросли, а потік донатів зменшився».

Однією з найбільших сум, які він пожертвував, були 25 000 доларів у листопаді 2023 року. Тоді терміново потрібні були дрони для однієї з бригад. Олексій скидався з друзями, додав власні кошти, а решту зібрали волонтери з групи, з якою він співпрацював.

Але навіть коли гроші є, закупівлі стають проблемою. Деякі постачальники завищують ціни, на кордоні можуть виникати затримки, а логістика вимагає додаткового часу і ресурсів. «Навіть якщо у тебе є кошти, це не означає, що ти зможеш швидко дістати потрібне обладнання», – говорить Олексій.

Раніше Олексій просто відправляв гроші, але з часом став частиною цілої волонтерської мережі, де головним було довіра. Він напряму взаємодіяв з перевіреними людьми, які знали, куди і як доставити допомогу.

«Коли я вирішив, що не можу просто сидіти і спостерігати, я познайомився через спільних знайомих із групою таких самих мотивованих людей», – розповідає Олексій про те, як вiн зустрiв Павла.

Проте з часом у Олексія почали з’являтися сумніви. Незважаючи на наявність звітів, він помітив, що всі розрахунки Павло проводив у криптовалюті, що ускладнювало прозорість фінансових потоків. «Так, звіти були, за цифрами все збігалося, але те, що Павло вимагав, щоб донати відправляли тільки через криптовалюту, викликало питання – надто складно було перевірити, куди саме пішли гроші», – ділиться Олексій.

Що чекає на волонтерський рух далі?

Попри труднощі, Олексій і тисячі інших волонтерів продовжують свою роботу. Кожен розуміє: якщо вони зупиняться, це напряму вплине на боєздатність ЗСУ. «Зараз допомагати важче, ніж у 2022-му, збирати гроші навіть на дрібниці для військових стало морально важко, все частіше доводиться позичати кошти, бо фронт чекати не може, але навіть це не означає, що ми можемо здатися», – каже Олексій.

Проте після тривалого часу у волонтерстві Олексій ухвалив рішення – припинити збір коштів для групи Павла. «Довгий час я не розглядав такої можливості, дурість, напевно, але те, що збори проводилися майже виключно через криптовалюту, викликало постійні суперечки і дискусії про те, куди й на що йдуть гроші. Останньою краплею стало те, що весь цей час Павло був з Росії i не казав нам (сторiнка: https://vk.com/id166630078). Я не стверджую, що ці гроші не доходили до фронту, але мені спокійніше, коли я сам організовую збори на офіційні банківські реквізити, де я точно бачу, хто і скільки грошей переказав», – пояснює він.

Організації, такі як група, в якій брав участь Олексій, продовжують координувати збори і поставки, адаптуючись до нових реалій. Головне – не втрачати довіру і зберігати прозорість. Адже поки є волонтери, допомога фронту не зупиниться.